Запалення в клубово-поперекової м'язі
Ілеопсоіт: причини і симптоми запалення
- Симптоми, які вказують на розвиток ілеопсоіта
- Діагностика та лікування хвороби
- Профілактика розвитку запалення
Ілеопсоіт є рідко діагностується патологічний стан, в основі розвитку якого лежить запальний процес, що вражає клубово-поперекову м'яз. Таке запалення досить важко діагностується в зв'язку з глибоким заляганням цього м'язового сплетення. Небезпека даного захворювання полягає у високій імовірності виникнення гнійної запальної реакції, яка легко поширюється на сусідні анатомічні структури. На ранніх стадіях ця патологія досить добре піддається лікуванню за допомогою одних лише консервативних методів. У більш запущених випадках не вдається обійтися без хірургічного втручання.
Серед десяти тисяч пацієнтів, які звертаються до лікарів хірургічного профілю, тільки у одного виявляється запалення клубово-поперекового м'яза. Найчастіше такий патологічний процес локалізується тільки з одного боку, проте в ряді випадків він може набувати і двосторонній характер. Цікаво те, що з даним захворюванням найчастіше стикаються дитяча і підліткова вікові групи. У дорослих людей воно також зустрічається, хоча й не так часто.
Основним фактором, що призводить до розвитку цієї хвороби, є інфекція. Найбільш часто запальна реакція буває обумовлена впливом стафілококової флори. Дещо рідше в якості збудників виступають стрептококи, кишкова паличка і так далі. Як правило, ілеопсоіт має вторинну природу. Це говорить про те, що первинне запалення формується в будь-якому іншому органі, а потім з потоком крові або лімфи інфекція розноситься в область клубово-поперекового м'яза.
Нерідко інфекційна флора поширюється з первинно уражених статевих органів, а також з різних відділів сечовидільної системи. Іноді в якості джерела інфекції виступають осередки, що локалізуються в шлунково-кишковому тракті. Флегмони, гнійний рани, абсцеси, що знаходяться в області нижніх кінцівок, також можуть провокувати розвиток цієї хвороби. Якщо розглядати гематогенний шлях поширення, то найбільша роль тут відводиться сепсису. Варто зауважити, що в ряді випадків бактеріальна флора потрапляє на клубово-поперекову м'яз за допомогою контактного шляху. Це актуально при гострому апендициті, запаленні кісткового мозку хребта або тазових кісток, а також при багатьох інших станах.
Найбільший ризик виникнення ілеопсоіта виникає в тому випадку, якщо клубово-поперековий м'яз перед цим була травмована. Вагома роль також відводиться зниженого рівня імунного захисту. Недостатня здатність згущуватися крові, що сприяє утворенню в м'язових тканинах гематом, шкідливі звички, фізична або емоційна перевтома, наявні хронічні захворювання, тривалий прийом лікарських препаратів, що надають імуносупресивні ефект — все це створює сприятливі умови для ураження клубово-поперекового м'яза.
В класифікацію даного запалення включені його серозна і гнійна форми. Як правило, серозна форма є початковим етапом запальної реакції. У м'язової тканини накопичується серозний ексудат, за рахунок чого вона значно набухає. Гнійна форма характеризується утворенням великої порожнини, заповненої гнійним ексудатом. При цьому м'язова тканина розплавляється. Обсяг гною в деяких випадках може бути дуже великим. Крім цього, виділяють ще й проміжну форму, яка називається серозно-гнійної. Вона встановлюється в тому випадку, якщо замість одного великого абсцесу виявляються множинні дрібні гнійники.
Симптоми, які вказують на розвиток ілеопсоіта
Супутні ілеопсоіту симптоми не обмежуються тільки місцевими проявами. Найчастіше клінічна картина доповнюється загальним інтоксикаційним синдромом, який поступово наростає в міру формування гнійного вогнища. Хвора людина в обов'язковому порядку вказує на наявність хворобливості, яка поширюється на поперекову або стегнову область. Дещо рідше відзначається іррадіація больового синдрому в коліно або на сідничні м'язи. Біль стає більш вираженою при рухової активності, за рахунок чого пацієнт починає намагатися обмежувати свої рухи.
Серозна форма ілеопсоіта супроводжується такими симптомами, як набряклість і болючість ураженої області при пальпації. У міру того, як наростає гнійна реакція, починає виявлятися вогнище ущільнення з подальшою його флюктуацією. При огляді можна помітити, що пацієнт нахиляє тулуб в хвору сторону і мимоволі згинає ногу в коліні.
Присутні такі симптоми, як субфебрильна або фебрильна лихоманка, загальна слабкість, головний біль, озноб і так далі. Як ми вже сказали, гнійна форма супроводжується набагато більш вираженим інтоксикаційним синдромом.
Діагностика та лікування хвороби
Дана хвороба в першу чергу починає діагностуватися з загальних клінічних аналізів, які дозволяють виявити наявність запального процесу. Для уточнення діагнозу проводять оглядову рентгенографію, в ході якої виявляються ущільнення і деформація клубово-поперекового м'яза. Додатково може призначатися ультразвукове обстеження або комп'ютерна томографія. Важливо диференціювати цей стан від поразки поруч розташованих кісткових структур.
У тому випадку, якщо ілеопсоіт був виявлений на стадії серозного запалення, можна обмежитися антибактеріальними препаратами. При розвитку гнійної запальної реакції обійтися без хірургічного втручання не вдається. Абсцес розкривається і ретельно дренируется. У післяопераційному періоді також показані антибіотики і дезінтоксикаційні заходи.
Профілактика розвитку запалення
Принципи профілактики зводяться до попередження поширення інфекційної флори з первинних осередків на попереково-клубову м'яз. З цією метою необхідно вчасно звертатися до лікаря при появі будь-яких скарг навіть з приводу вже видалених органів.
Тест: ти і твоє здоров'я Пройди тест і дізнайся, наскільки цінно для тебе твоє здоров'я.
Використано фотоматеріали Shutterstock
- Пропедевтика внутрішніх хвороб / Мухін Н.А., Моісеєв В.С .. — 2008