Антитіла до вірусів: що означають результати аналізів

Зараження вірусом — звичайна справа для більшості людей. З цими позаклітинними агентами ми стикаємося буквально щодня. Але що значить позитивний аналіз? І чому він може бути таким, коли ніяких симптомів або погіршення стану не спостерігається? Розібратися в різних класах антитіл до вірусів допоможе MedAboutMe.

Як визначити зараження вірусом: симптоми і аналізи

Інфекція починається з гострого періоду: вірус активно розмножується в клітинах, а імунна система виробляє захисні механізми. Залежно від виду мікроорганізмів, після цього може настати повне одужання, носійство або ж хвороба перейде в хронічну форму з наступними загостреннями.

Найчастіше гостра стадія характеризується наявністю симптомів. Наприклад, грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) проявляються високою температурою, кашлем, загальним погіршенням стану. Вітряна віспа відрізняється вираженою висипом, а паротит — запаленням завушних лімфовузлів. Однак в деяких випадках, навіть на початковому етапі, вірус в організмі не дає про себе знати — хвороба протікає безсимптомно.

Діагностику ускладнює і те, що схожі ознаки можуть бути у різних вірусів. Наприклад, папіломавіруси можуть викликати утворення бородавок і кондилом, але при цьому бути різними за типом, а значить, і за небезпекою. Деякі види можуть проходити без лікування, інші вимагають контролю, оскільки є онкогенними.

Саме тому остаточний діагноз можна поставити тільки після аналізу на антитіла до вірусу — імуноферментного дослідження. Діагностика крові виявить конкретний тип, а також допоможе визначити стадію хвороби, інтенсивність ураження вірусом і навіть заразність людини. У деяких випадках використовується аналіз ПЦР (полімеразна ланцюгова реакція), який допомагає виявити навіть мінімальну кількість вірусу в пробі.

Види антитіл до вірусів

Після зараження вірусом активізується імунна система: до кожного конкретного чужорідного об'єкту (антигену) виробляються імуноглобуліни (антитіла), які здатні нейтралізувати його. Всього у людини виділяють п'ять класів таких антитіл — IgG, IgA, IgM, IgD, IgE. В імунітеті кожен з них грає свою роль. При аналізі на вірусну інфекцію найбільш важливими є два показники — IgG, IgM. Саме по ним визначається стадія і ступінь хвороби, відстежується процес одужання.

IgM — перші антитіла, які виробляються організмом при зараженні вірусом. З'являються вони під час гострої стадії хвороби, а також в період загострень хронічного захворювання. Для різних вірусів період виявлення IgM в крові різниться: наприклад, при ГРВІ їх кількість досягне піку вже на першому тижні, а при вірусі імунодефіциту людини (ВІЛ) або вірусний гепатит — лише через 4-5 тижнів після передбачуваного зараження.

IgG — антитіла, які присутні в крові на стадії тривалої хвороби, одужання або хронічного перебігу в період ремісії. І якщо IgM живуть кілька місяців, то IgG до деяких вірусів здатні залишатися на все життя. Навіть тоді, коли сама інфекція давно переможена.

Саме співвідношення показників IgG і IgM дає можливість лікареві оцінити стан людини. Зокрема, передбачити, як довго інфекція знаходиться в організмі. Можливі комбінації говорять про наступне:

• Немає IgM і IgG. Організм не зустрічався з вірусом, немає імунітету. Така картина — не завжди привід заспокоїтися. Негативний аналіз на деякі види вірусів ставить людину в групу ризику по первинному зараження. Наприклад, це актуально для тих жінок, які планують дитину. У разі отримання таких результатів на краснуху, паротит, вітрянку і інші віруси рекомендується відкласти вагітність і пройти вакцинацію.
• Є IgM, немає IgG. Первинне зараження, гостра стадія захворювання.
• Немає IgM, є IgG. Перенесене захворювання, рідше хронічна форма в стадії ремісії. Набутий імунітет.
• Є IgM і IgG. Хронічне захворювання в період загострення або закінчення хвороби.

Що таке набутий імунітет

Людський імунітет ділиться на вроджений і набутий. Системи першого здатні атакувати будь-який чужорідний мікроорганізм, токсин та інше. При цьому ефективність такого захисту далеко не завжди висока. Набутий імунітет, навпаки, розрахований на конкретні антигени — він здатний протистояти лише тих вірусів в організмі, які вже заражали людини.

За придбаний імунітет, зокрема, відповідають і імуноглобуліни. В першу чергу, класу IgG, які здатні залишатися в крові людини протягом усього життя. При первинному зараженні імунна система лише виробляє ці антитіла до вірусу. При наступних випадках зараження вони швидко атакують і нейтралізують антиген, і захворювання просто не розвивається.

Саме придбаним імунітетом пояснюється поняття дитячих інфекційних хвороб. Оскільки віруси досить поширені, людина стикається з ними ще в перші роки життя, переносить гостру форму, і в подальшому отримує надійний захист у вигляді антитіл IgG.

І хоча більшість подібних захворювань (краснуха, паротит, вітрянка) переноситься легко, вони все ж можуть давати ускладнення на здоров'я людини. Інші (поліомієліт) загрожують небезпечними наслідками. Тому до багатьох з них розумніше проводити вакцинацію. За допомогою щеплення запускається процес виробництва антитіл до вірусу класу IgG, але при цьому людина не переносить хворобу.

Вірус в організмі: носійство інфекції та хвороби

Деякі віруси в організмі залишаються довічно. Пов'язано це з їх можливостями захисту — одні проникають в нервову систему і там перестають бути доступними для імунних клітин, а ВІЛ, наприклад, атакує самі лімфоцити.

При цьому наявність вірусу не завжди говорить про саме захворювання. Іноді людина залишається просто його носієм і протягом усього життя не відчуває наслідків вірусної інфекції. Прикладом таких антигенів можуть бути герпесвіруси — простий герпес 1 і 2 типів, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр. Більшість населення планети інфіковано цими позаклітинними агентами, однак хвороби, пов'язані з ними, зустрічаються нечасто.

Існують віруси, які живуть в організмі людини протягом усього життя, але при цьому викликають досить серйозні захворювання. Класичним прикладом є ВІЛ, який без належної антиретровірусної терапії викликає СНІД — смертельний синдром набутого імунодефіциту. Вірус гепатиту В у дорослих людей рідко переходить в хронічну стадію (всього в 5-10% випадків), проте при такому результаті також не піддається лікуванню. Гепатит В може викликати рак печінки і цироз. А віруси папіломи людини (ВПЛ) 16 і 18 типів здатні провокувати рак шийки матки. При цьому сьогодні від гепатиту В і ВПЛ зазначених типів існують ефективні вакцини, які допомагають уникнути зараження вірусом.