Як боротися з сверблячкою шкіри в похилому віці?

Сверблячка шкіри заважає ночами, а вдень не дає сконцентруватися і повноцінно радіти життю. При цьому він може не бути окремим захворюванням. Найчастіше сверблячка — це лише симптом, який сигналізує про якісь порушення в роботі організму. Як боротися з нав'язливою неприємністю? Ми розповімо, як виявити і усунути її причину, а також поговоримо про способи зменшення її прояви.

Основні відмінності «старечого» сверблячки від будь-якого іншого

Шкіра людини здатна по-різному реагувати на зміни, які відбуваються в ній з віком. У зв'язку з поточним старінням, вона стає сухішою, гірше справляється з функцією бар'єру і утриманням вологи. Якщо свербіж шкіри не має під собою якоїсь певної причини у вигляді захворювання, мова йде про сенільному свербінні. Серед симптомів, що відрізняють сенільний старечий свербіж від будь-якого іншого, можна виділити найбільш часті, це:

• Хвилеподібний перебіг (як під час припливів), часто посилюється з настанням вечора і ночі,
• Епізоди можуть тривати терміном до місяця, після чого затихають на час,
• У чоловіків у віці від 70 часто проявляється у вигляді сильних нічних нападів,
• Також характерною особливістю є відсутність нагноений і расчесов.

Як би там не було, скільки б ознак хворий не виявив в процесі порівнювання своїх симптомів до статті, діагностувати сенільний свербіж шкіри може тільки лікар, після виключення ряду інших можливих причин.

Причини появи свербежу у людей похилого віку

Інтенсивність свербежу може варіювати від зовсім легкого, ледь помітного, до найсильнішого, що заважає нормально існувати. Сенільний свербіж в літньому віці також здатний досягати такої сили, при якій людям доводиться звертатися за допомогою до дерматолога. У більшості випадків причини явища не виходить виявити, і його просто кваліфікують як «старечий свербіж». Хоча приблизно в третині випадків причиною може стати присутність хвороби. Наприклад, цукровий діабет, проблеми з роботою щитовидної залози, зневоднення, розвивається атрофія потових і сальних залоз. Також можлива специфічна реакція на прийом деяких ліків, різноманітні розлади травної системи, хвороби суглобів та інші.

Крім основної причини виникнення свербежу, існують також чинники-провокатори, які збільшують його інтенсивність. До них відносяться:

• Підвищена сухість шкіри (особливо в зимовий період),
• Механічні фактори (холод, тертя одягу та постільних речей, тепло, побутова хімія, жорстка вода і т. П.),
• Нестабільне психічно-емоційний стан (найсильніший гнів, хвилювання, тривожність і т. П.),
• Неправильне харчування або нераціональний прийом лікарських препаратів (особливо часто в разі самовільного призначення).

Встановленням провокуючого фактора повинен займатися лікар, самолікування тільки погіршить ситуацію, що склалася, відтермінувавши бажане одужання. На жаль, часто не вдається виділити якусь одну причину, частіше мова йде про комплексний вплив «старечого свербежу». Але знання факторів ризику допоможе в проведенні подальшого лікування.

Особливості лікування та профілактики свербіння шкіри такого роду

Сверблячка шкіри може виявлятися локалізовано (в місці контакту з провокуючим фактором) або генерализованно (коли свербить все тіло). Дискомфорт ж може варіюватися від легкого до нестерпного.

Для лікування сенильного свербіння у людей похилого віку необхідно звернутися за допомогою до фахівця. Перше, що зробить лікар — проведе ретельне опитування хворого, на предмет характеру відчуттів, терміну появи, розвитку, локалізації, періодичності і т. П. Необхідно отримати достатню кількість інформації для того, щоб виявити провокуючий фактор.

Також доведеться провести необхідні аналізи, серед яких:

• Клінічний аналіз крові. Він допоможе виявити можливі сліди запалення, алергічної реакції або зниження рівня гемоглобіну.
• Біохімічний аналіз крові розповість про функціонування внутрішніх органів.
• Аналіз калу виключить або підтвердить версію про наявність паразитів або внутрішньої кровотечі.

Корисні обстеження щитовидної залози, відвідування психіатра та інших фахівців на розсуд лікаря-дерматолога. Якщо провокують захворювань не виявлено, лікар може поставити діагноз «старечий свербіж шкіри».

Перейдемо до безпосереднього лікування. Виключивши всі можливі серйозні захворювання, можна починати боротися з самим сверблячкою. Головний засіб, як лікування, так і профілактики — правильно підібраний регулярний догляд і дотримання дієти.

Основний упор в догляді за шкірою слід зробити на зволоження. Лікарі часто радять користуватися дитячою косметикою, але варто бути вкрай обережним і вивчати склад кошти перед покупкою. У нього часто входять мінеральні масла, які можуть закупорювати пори старіючої шкіри. Це загрожує запаленнями і посиленням свербіння шкіри.

Поруч завжди повинен бути зволожуючий крем або молочко. Підберіть разом з лікарем підходящий засіб і завжди тримайте його під рукою. Віддавайте перевагу гипоаллергенной косметиці із натуральними компонентами, гідної якості, до складу якої входять компоненти, що знижують роздратування і зменшують шкірний зуд.

Також корисно відмовитися від мила і миючих засобів, що містять луг, яка ще більше сушить і дратує шкіру. Митися краще в душі, використовуючи теплу воду. Занадто гаряча температура або тривалий прийом ванни лише погіршать ситуацію.

Мильне засіб (обов'язково щадного дії) краще використовувати тільки в області пахвових западин, геніталій і стоп.

Перед прийомом душу шкіру можна зволожити за допомогою нанесення рослинного масла холодного віджиму (персикове, оливкова). Після — змастити зволожуючим кремом або молочком. Не варто агресивно терти себе, досить просто промокнути шкіру м'яким рушником.

Зігріваючі процедури, лазні, сауни, колючі вовняні та синтетичні речі краще відкласти в сторону.

Хороший ефект дає обливання прохолодною підсоленою водою. Для її приготування потрібно розчинити 1 ст. л. морської солі (аптечної без добавок) в 5 л води. Такі обливання благотворно впливають не тільки на шкіру, але і на стан нервової системи, природно, при відсутності протипоказань.

Для полегшення симптоматики можна застосовувати охолоджуючі компреси, наприклад, з маслом камфори або мазі з додаванням ментолу.

При сильно виражених проявах застосовують зовнішні гормональні засоби. Курс застосування максимально зменшується, так як існує безліч ризиків. Вибором відповідного препарату займається виключно лікуючий лікар.

Також лікар може призначити прийом седативних засобів, таких, як настойка пустирника, валеріани лікарської, гліцин. В особливих випадках може бути призначений легкий антидепресант.